З-поміж мемуаристів, які залишили спогади про старий Чернігів, поважне місце по праву належить незаслужено забутому педагогу-гуманітарію Вячеславу Константиновичу Пухтинському (1888 -1980). Він народився у Чернігові в сім’ї відомого педагога Константина Дем’яновича Пухтинського, який викладав у навчальних закладах міста, а у 1897 році заснував приватну Торговельну школу.
У 1907 році Вячеслав зікінчив Чернігівську чоловічу гімназію, а у 1912 р. – Санкт-Петербурзький історико-філологічний інститут. Згодом В. К. Пухтинський учителював протягом 1912–1920 років у Києві, ще 2 роки – у Сквирі на Київщині. У 1922–1925 роках працював у кількох установах рідного Чернігова.
Надалі життя корінного чернігівця було тісно пов’язано з Ніжином, де В.К. Пухтинський упродовж 1925-1929 р.р. працював у різних окружних установах. Водночас він навчався в аспірантурі по секції історії античної культури при Ніжинській науково-дослідній кафедрі під керівництвом відомих вчених І. Г. Турцевича, О. І. Покровського та К. Т. Штепи. Після закінчення аспірантури В. Пухтинський у 1929—1941 рр. викладав у Ніжинському інституті народної освіти німецьку й латинську мови і водночас завідував унікальною бібліотекою цього навчального закладу. У грудні 1940 р. В. К. Пухтинський успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «До історії римського нобілітету», яку присвятив пам’яті професора І. Г. Турцевича.
Але невдовзі спалахнула війна, яка перекреслила усі життєві плани Вячеслава Константиновича. Він залишився у Ніжині, через хвору дружину. За окупаційними законами мав працювати — служив перекладачем у комендатурі, за що пізніше був звинувачений у колабораціонізмі. Засуджений у 1943 р. Військовим трибуналом на 10 років перебування у виправно-трудових таборах. 17 вересня 1955 р. його було амністовано.
За хрущовської «відлиги» В. К. Пухтинському дозволили протягом лютого-вересня 1956 р. викладати німецьку та французьку мови у Седнівській середній школі Чернігівського району. Того ж таки року він вийшов на пенсію і повернувся до Ніжина.
В. К. Пухтинський намагався повернутися до наукової діяльності, але відмова керівництва Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя надати йому можливість користуватися своєю бібліотекою фактично ставила хрест на його наукових планах.
В. К. Пухтинський зайнявся мемуарами. Він прожив довге (92 роки), сповнене випробуваннями та працею життя, був свідком багатьох подій, і цілком природньо, звернувся до мемуарного жанру аби розповісти про них своїм сучасникам і нащадкам.
Вячеслав Константинович детально розповів про своє життя, але особливе місце відвів старому Чернігову, який залишився для нього містом щасливого дитинства та юності, таким собі «втраченим раєм». Фантастична пам’ять автора, яка закарбувала найменші нюанси далекої минувшини, а також блискучий стиль викладу дозволяють віднести спогади В.К. Пухтинського до кращих зразків вітчизняної мемуаристики.
Із зрозумілих причин спогади В. К. Пухтинського донедавна були недосяжні для вітчизняних дослідників і читачів. Наукова бібліотека пропанує до уваги читачів спогади В.К. Пухтинського під назвою «О черниговских ярмарках» мовою оригіналу та переглянути віртуальну виставку «Чернігівський мемуарист Вячеслав Пухтинський».
В’ячеслав Пухтинський