Україна завжди викликала велику зацікавленість в іноземців. Більшість із них прагнули загарбати цю казкову землю, але траплялися в історії персоналії, які робили великий внесок в науку і залишали для нащадків описи про життя і побут українців. Ми вдячні за нотатки і спогади Гійому де Боплану і віддаємо шану ще одному французу — Домініку П’єру де ля Флізу.
Народився він в місті Мец 18 грудня 1787 р. Його батько і дядько були військовими лікарями, тож не дивно, що майбутній дослідник України також обрав цей шлях в житті. Освіту здобув Домінік у Парижі в королівському медичному коледжі.
По закінченню навчання П’єр де ля Фліз став до лав наполеонівської армії, бере участь у її походах, проходить службу в гарнізонах на території Нідерландів, Бельгії, Пруссії. У ході кампанії 1812 року зазнав поранення й потрапив у полон під Смоленськом, в якому познайомився з українцем Василем Гудовичем. Той був нащадком козацького старшинського роду та генерал-лейтенантом російської армії.
Невдовзі він одружився із Софією Маркевич, племінницею генерала Василя Гудовича. Молоде подружжя де ля Флізів оселилося у Мглинському повіті Чернігівської губернії в маєтку І.В. Гудовича. Там у них народжується єдиний син Микола. Домінік відновлює лікарську практику, має великий успіх. З’явилася можливість придбати власний маєток у Київській губернії. Завдяки протекції генерала у 1820-х отримав посаду лікаря державних маєтностей Київської губернії.
У 1845 році за програмою Російського географічного товариства П’єр де ля Фліз розпочав дослідження «медичної географії» Київської губернії з метою з’ясування впливу навколишнього середовища на здоров’я людини. Мандруючи селами й містечками, Домінік де ля Фліз зібрав і систематизував матеріал, на підставі якого склав комплексну характеристику життя українського населення.
Він щиро зацікавився Україною, полюбив її. Домінік багато розмовляє з селянами, містянами і його вражає духовне багатство українців, національні звичаї і побут, вірування, пам’ятки історії. Де ля Фліз створює дев’ять рукописних альбомів, куди не лише занотовує почуте, а й супроводжує записи ілюстраціями. Нехай сьогодні вони можуть видатися примітивними, але завдяки французу ми маємо змогу побачити, який вигляд мали міста, містечка і села в середині ХІХ століття. Там же він записує про особливості господарювання населення і топографічні особливості.
У колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського зберігаються три унікальні, рукописні альбома Домініка П’єра Де ля Фліза, що датуються серединою ХІХ століття.
У 1860 році Домінік П’єр Де ля Фліз створив українсько-російський словник (малоросско-русский словарь), переважно для власного використання. Там 1152 терміни різних явищ культури, побуту. Вони стосуються господарської діяльності, сімейного, громадського побуту, знарядь праці, транспортних засобів, народних страв, обрядовості, вірувань, розваг, ігрової культури.
Був автором мемуарів про військову кампанію 1812 року і опису повстання Чернігівського полку, склав перелік осіб (понад 3000), з якими зустрічався у Франції, на Балканах, в Італії, Росії, Україні.
1858 року Домінік де ля Фліз, якому на той час виповнилося 71, виходить у відставку. Він п’ятнадцять років як вдівець. Продає маєток у Київській губернії і переїздить до сина Миколи, штатного наглядача повітового училища, у Ніжин. Пізніше купляє маєток у с. Синяки, тепер с. Григоро-Іванівка Ніжинського району. Але працювалося Дем’яну Петровичу краще в Ніжині, поруч із сином.
До кінця життя французький лікар працював та творив в Україні, що стала для нього новою батьківщиною. Домінік де ля Фліз пішов з життя у 1861 році в Ніжині на Чернігівщині.
