Іван Григорович Рашевський (1849-1921) – талановитий чернігівський художник, скульптор, критик та колекціонер, який залишив помітний слід в пам’яті своїх сучасників та нащадків, життєвий шлях якого тісно пов’язаний з Черніговом.
Іван Григорович народився в м. Чугуєві на Харківщині, та юнацькі його роки пройшли у родинному маєтку у селі Великі Осняки (Ріпкинський повіт на Чернігівщині) на березі невеличкої річки Стрижень, а також у Чернігові, де він навчався у тутешній гімназії, яку закінчив 1869 р. Іван Григорович отримав юридичну освіту в Університеті Св. Володимира (1873 р.).
Проте потяг до малювання збуджував юнака поїхати до С.-Петербурга і вступити вільним слухачем до Академії мистецтв, де його вчителем став відомий художник-пейзажист Лев Лагоріо. Для підвищення своїх знань він здійснив поїздку до Парижа. У 1875 р. Іван Рашевський повернувся до Чернігова: працював членом земської управи, дільничним мировим суддею.
На рубежі 70–80-х років XIX століття в тодішній царській Росії відбувається піднесення революційного руху, відомого під загальною назвою «народництво». Симпатизувала та брала участь в їхній діяльності значна частина тогочасної інтелігенції. Не був осторонь і Рашевський, котрий мав зв’язки з чернігівським революційним гуртком та за його завданням виїздив до Швейцарії на зустрічі з революціонерами-емігрантами. За це у 1879 році потрапив під слідство.
Але основною справою життя Івана Григоровича залишається творчість – він бере активну участь у численних виставках в Чернігові, Києві, Петербурзі, спілкується з такими відомими митцями, як В.М. Васнєцов та М. М. Ге. З 1912 року Іван Григорович став зберігачем, а згодом директором Чернігівського музею українських старожитностей В. В. Тарновського.
Серед творчої спадщини художника (близько 140 живописних, 16 скульптурних робіт) привертає увагу портретна галерея. Це портрети видатних діячів Чернігівщини: В. Варзара, В. Калиновського- музиканта — скрипаля, Н. Калиновської — піаністки , М. Коцюбинського, М.Вербицького та інших. Також Іван Григорович виконував портрети рідних та друзів.
Крім створення картин, Рашевський також активно займався скульптурою, колекціонував репродукції та був запрошений до колективу розписувачів новозбудованого Володимирського собору в Києві(1887 р). Працював він разом з відомими діячами мистецтв А. Праховим та
В. Васнєцовим, у котрих на все життя залишились теплі спогади про Івана Григоровича.
У 1892 році Іван Григорович оформив вітальне звернення чернігівців до Миколи Лисенка з нагоди 50-річчя композитора у вигляді листівки «Садок вишневий коло хати». У 1895 році став ілюстратором книги «Байки Глібова», 1897-му – оповідання Бориса Грінченка «Думи кобзарські» (паралельно з Григорієм Коваленком).
У 1908 році художник брав активну участь у підготовці святкування 1000-ліття літописного Чернігова. До цієї дати на київській фабриці ювеліра Йосипа Маршака були виготовлені срібні брелоки та жетони за ескізами Івана Григоровича.
Час владний над людьми, але не владний над мистецтвом. Після себе художник залишив великий творчий спадок, хоча значна частина творів Рашевського була втрачена під час Другої світової війни. Наразі відомо про близько 40 робіт, які зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, а також у чернігівських музеях та приватних колекціях.
Іван Рашевський