135 років тому народився, провів дитячі та юнацькі роки у Чернігові Михайло Олександрович Кітіцин (1885-1960) – капітан 2-го рангу, найвідоміший підводник Першої Світової війни.
Михайло Олександрович Кітіцин народився у Чернігові 17 вересня 1885 року (за старим стилем) у незаможній дворянській родині. Його батько, українець за походженням, Олександр Олександрович — мав ранг колезького асесора. Мати — Лідія Миколаївна, як більшість жінок того часу, займалася господарством і вихованням дітей. 4 жовтня маленького Михайлика охрестили в Свято-Миколаївській церкві. Навчався в місцевій гімназії, опанував французьку мову.
Потім Михайло Олександрович вступив до Санкт-Петербурзького морського кадетського корпусу — одного з престижних військових навчальних закладів того часу. Після його закінчення, служив мічманом на Тихоокеанській ескадрі. Згодом, після закінчення офіцерського класу в Учбовому загону підводного плавання, служив помічником командира підводного човна «Судак», флагманським офіцером підводних човнів.
У вересні 1915 року старший лейтенант Кітіцин призначається командиром підводного човна «Тюлень». Під час війни з Туреччиною «Тюлень», під його командуванням, потопив десятки ворожих парусників і шхун. За вдалі дії підводного човна під М. Кітіцина називали грозою Чорного моря.
На початку жовтня 1916 року, Кітіцин здійснив сміливий рейд до берегів Туреччини, де «Тюлень» вступив у нерівний бій з великим і добре озброєним транспортом «Родосто», захопив його та під конвоєм привів до Севастополя. Це був перший в історії, і не повторений досі жодним підводним човном випадок, коли субмарина не тільки перемогла велике озброєне судно в артилерійській дуелі, а й захопила його в полон. М. Кітіцин був визнаний одним з кращих підводників свого часу на його рахунку 36 перемог, досягнувши за цим показником другого результату в російському флоті.
За відвагу і високу військову майстерність капітан 2 рангу Михайло Кітіцин був нагороджений всіма офіцерськими орденами Росії і золотою іменною зброєю.
Михайло Олександрович любив свою Батьківщину, але не прийняв революцію 1917 року і приходу до влади більшовиків. У серпні 1922 року Кітіцин залишив службу, поїхав в США, одружився з американкою Клер Рідікер і залишився там назавжди. Він автор мемуарів «На підводному човні «Тюлень»» і «Розвідка з-під води».
Помер у віці 76 років в ніч на 22 серпня 1960 року у Флориді.
Подвиги екіпажу підводного човна і його чудового командира М.А. Кітіцина назавжди вписані в бойовий літопис флоту та відображені в військово-морських підручниках. Чернігівщина по праву може пишатися своїм видатним земляком, одним з перших і кращих підводників часів Першої світової війни.
17 грудня 2010 року з ініціативи Чернігівської обласної організації ветеранів-підводників в пам’ять про свого видатного земляка сесія міської ради прийняла рішення про перейменування однієї з вулиць Чернігова на вулицю Підводника Кітіцина, а 22 квітня 2011 року на стіні будинку № 15-А на вулиці Підводника Кітіцина урочисто було відкрито меморіальну дошку.
