24 квітня 2026 року виповнюється 155 років від дня народження Любові Борисівни Хавкіної – видатної бібліотекознавиці, історикині, педагогині і письменниці, бібліотекаря та бібліографа, теоретика і практика бібліотечної справи, заслуженої діячки науки та громадської діячки. З її ім’ям тісно пов’язаний початковий період розвитку бібліотекознавчої думки в Україні.
Любов Борисівна Хавкіна народилася у м. Харкові в сім’ї медиків. Батько, Хавкін Борис Володимирович, лікар, громадській діяч, перекладач праць видатних німецьких вчених-медиків, колезький радник, учитель жіночої гімназії при єврейсько-лютеранській церкві Св. Вознесіння, член Харківської громадської бібліотеки (ХГБ), Харківського товариства розповсюдження грамотності серед народу (ХТГ). Мати, Хавкіна Катерина Абрамівна, фельдшер, член комітету Товариства піклування про нужденних студентів закладів вищої освіти. Їхня громадська діяльність, сповнена ідеями служіння народові, вплинула на формування світогляду власних трьох дітей.
У 1887 р. Любов Хавкіна закінчила другу Харківську жіночу гімназію із золотою медаллю, а у 1893 р. – музичне училище з атестатом першого ступеня за спеціальністю “Теорія музики”.
Трудовий шлях дівчина розпочала у 1888 р. у приватній недільній школі Христини Алчевської, де протягом трьох років працювала вчителькою. Саме тут відбувалося становлення Л. Хавкіної як педагога-просвітителя. Протягом трьох років викладала в цій школі, керувала позакласним читанням трьох груп, рецензувала книги, була укладачкою третього тому навчально-бібліографічного посібника «Що читати народу». За свою педагогічну діяльність у 1898 році була удостоєна срібної медалі на Олександрівській стрічці. Робота в школі була виключно громадською, тобто без будь-якої платні.
Пристрасть до книги, розуміння ролі й значення бібліотеки незабаром привели дівчину до рішення пов’язати своє життя з професіональною бібліотечною діяльністю. З 1890 р. вона почала працювати у Харківській громадській бібліотеці (тепер Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка). Тут вона спостерігала втілення в життя ідей народної просвіти, мала змогу вивчати різноманітність читацьких інтересів. Завдяки притаманній їй енергії та ініціативності, Любов Хавкіну незабаром призначили на посаду наукового співробітника. Роботі в цій бібліотеці Любов Борисівна віддала майже 20 років життя. За її проєктами в Харківській громадській бібліотеці було створено два спеціалізовані відділи – нотно-музичний та перший в Російській імперії науковий відділ бібліотекознавства.
Паралельно з роботою в бібліотеці Любов Хавкіна розпочала активну громадську діяльність. Наслідуючи батьків, вона з 1891 р. стає членом Харківського товариства розповсюдження грамотності серед народу. За її участі 1 грудня 1891 року відкрилася Перша безкоштовна читальня-бібліотека при цьому товаристві.
У 1896–1897 роках Любов Борисівна очолювала музичний відділ газети «Харківські губернські відомості», де було опубліковано понад 100 її нотаток та статей. Брала участь у підготовці «Народної енциклопедії наукових і прикладних знань», підготувавши ряд статей до видання.
Для підвищення освіти в 1898 році вступила на філологічний факультет Берлінського університету. Зарахували її вільною слухачкою, хоча й не без перешкод, бо в ті часи жінки допускалися в університет як великий виняток. Вивчає досвід роботи німецьких бібліотек. Під час навчання знайомиться з бібліотечною справою Франції. Відвідала Всесвітню виставку 1900 року в Парижі, де познайомилася з методами Американської бібліотечної асоціації та ідеями її засновника Мелвіла Дьюі, які вплинули на її подальшу діяльність. Бібліотекознавчі праці Хавкіної беруть початок з книги «Бібліотеки, їх організація та техніка», що отримала широке визнання в Росії і відзначена золотою медаллю Всесвітньої виставки 1905 року в Льєжі.
Після повернення на батьківщину у 1903 році Любов Борисівна ініціює створення при Харківській громадській бібліотеці відділу бібліотекознавства з музеєм на зразок деяких західних бібліотек. Через рік на III Всеросійському з’їзді діячів з питань професійної та технічної освіти презентує проєкт бібліотечної освіти в Росії шляхом організації бібліотечних курсів, а згодом і постійного спеціального бібліотечного закладу. Л. Хавкіна почала активно здійснювати роботу зі створення підручників і практичних посібників із бібліотечної справи. У 1911 р. вийшло “Керівництво для невеликих бібліотек” – посібник, який на довгі роки став головним при підготовці кадрів для бібліотек загальноосвітнього профілю.
Перші на території нинішньої України курси з підготовки бібліотечних кадрів розпочали роботу 17 червня 1918 року у Харкові – теж за активного сприяння Хавкіної. Головною метою курсів була підготовка бібліотекарів земських, народних і громадських бібліотек.
У 1914 році Любов Хавкіна їздила в США на літні курси в бібліотечну школу міста Олбані, штат Нью-Йорк, відвідувала бібліотеки в Чикаго та Каліфорнії, Гонолулу та Японії. Збагачена новим досвідом і знаннями, Любов Борисівна зуміла передати кращі досягнення американських бібліотек по роботі з читачами, бібліотечною технікою (картковим і систематичним каталогами, десятковою класифікацією) вітчизняним бібліотекам. На американському досвіді заснована і робота Хавкіної «Авторські таблиці Каттера в переробці для російських бібліотек» (1916 р.) – правила розстановки книг на бібліотечних полицях і в бібліотечних каталогах на підставі принципів, розроблених Ч. Е. Каттером. Ці таблиці використовуються в бібліотеках донині і іменуються в просторіччі «таблиці Хавкіної» (таблиці авторського знаку). Загалом вивчила досвід бібліотек Австралії, Англії, Бельгії, Німеччини, Голландії, Данії, Індії, Іспанії, Китаю, США, Фінляндії, Франції, Чехословаччини, Швеції, Японії та інших країн.
У 1915 р. в Університеті ім. А. Л. Шанявського було відзначено 25-річчя діяльності Л. Б. Хавкіної в галузі розвитку бібліотечної справи. На цей час на її рахунку вже була організація перших бібліотечних курсів, публікація понад 60 книг, доповідей, статей та рецензій. Нею було здійснено не менше 75 перекладів наукової, художньої та дитячої літератури з англійської, французької, німецької, італійської, іспанської та шведської мов на російську мову.
Любов Борисівна була автором таких широковідомих книг, як “Індія”, “Розповіді про Японію”, “Як люди навчились писати та друкувати книги”, “Сервантес” та інших.
Під час Великої Вітчизняної війни Любов Борисівна багато працювала над книгою «Зведені каталоги» (1943). Цю роботу (без захисту) було визнано докторською дисертацією, а авторці присуджено ступінь доктора педагогічних наук – уперше бібліотекарю. Після війни Л. Хавкіна працювала над «Словником бібліотечно-бібліографічних термінів» російською, англійською, німецькою та французькою мовами. На жаль, з виданням словника виникли труднощі й Л. Хавкіна не дочекалась його виходу.
Спадщина Л. Б. Хавкіної — понад 500 публікацій: книги, статті, доповіді, у тому числі іноземними мовами, рецензії та огляди, статті з музики і літератури, переклади наукових праць, художніх творів, передмов тощо, талановиті обробки оповідань для дітей. Життя цієї людини було присвячене невтомній боротьбі за розвиток бібліотекознавства, поліпшення організації бібліотечної справи в країні, підготовці кваліфікованих бібліотечних кадрів, за визнання бібліотечної професії як самостійної галузі діяльності. Теоретичні дослідження, широка практична діяльність, організаторські здібності Л. Б. Хавкіної поставили її в один ряд із видатними бібліотекознавцями світу.
