Микола Семенович Самокиш – видатний майстер малярського мистецтва, український художник-баталіст та графік, майстер анімалістичного жанру

   «З української старовини» (1991), «Похождение Чичикова или Мертве души» (1901), «Живописная Россия» (1897-1901), «Український літопис вбрання» (2003), «Українське козацтво» (2006), «Мотиви українського орнаменту» (2019) – ці книги поєднує не тільки те, що вони зберігаються у фондах Наукової бібліотеки, а й майстерно виконані ілюстрації та деталі книжкового декоративного оздоблення. Автор – відомий художник, академік живопису, заслужений діяч мистецтв Микола Семенович Самокиш. Працював у галузі батального, історичного та анімалістичного жанрів, станкової графіки, книжкової та журнальної ілюстрації, монументального живопису. Мистецька спадщина художника – понад 10 тисяч робіт.
    Народився художник 25 жовтня 1860 року в місті Ніжині, в сім’ї поштаря.   Дитинство провів у містечку Носівка. Вчився у Ніжинській двокласній школі, де почав малювати,  у 1870 р. вступив до Ніжинської класичної гімназії, з 1879-1885р. навчався в  Петербурзькій академії мистецтв, пізніше, до 1889 р., удосконалювався в Парижі. Перебував у діючій армії під час російсько-турецької війни, де створив альбом «Війна 1904-1905 років. З щоденника художника». 1912 рік відзначився серією малюнків на тему Вітчизняної війни 1812 року. Чимало творів присвятив історії українського народу. Разом з С. Васильківським видав альбом «З української старовини» (1900) та «Мотиви українського орнаменту (1912). У радянський час писав картини на теми громадянської війни. Займався викладацькою діяльністю: 1912-1917 рр. — Петербурзька Академія мистецтв, 1936-1941 рр. – Харківський художній інститут. Останні роки життя пройшли у Сімферополі, де й помер у 1944 році.

Микола Самокиш — засновник українського батального малярства