Києво-Печерська Лавра — одна з найдавніших та найвеличніших святинь Української землі. Близько тисячоліття височить вона на київських пагорбах, виблискуючи на сонці золотоверхими куполами. А почалася Лавра зі святих діянь лише однієї людини – Антонія Печерського, святого відлюдника і духовного сподвижника, який колись, щоб зректися суєтного світу, викопав на дніпровських пагорбах собі печеру, де проводив весь час у молитвах і упокоренні плоті.
Антоній, преподобний Печерський, народився близько 983 року в Любечі на Чернігівщині ще за часів князя Володимира.
Безсумнівно, окрім вищого покликання, визначальним для формування світогляду і характеру маленького Антипи (саме таке ім’я дали йому від народження) був приклад благочестивих батьків.
Хлопчаком, за велінням серця, він вирушає до грецької землі, на гору Афон. Атмосфера святості, високої духовності підкорила юнака, він просив ігумена ввести його в чернечий чин. І той погодився постригти у ченці паломника. Очевидно, не випадково йому було дано ім’я Антоній. Антоній мав стати для Київської Русі тим, ким був Антоній Великий, отець східного чернецтва, для Єгипту.
Своїм побожним життям на Афоні Антоній здивував навіть старих ченців, і отримав дозвіл повернення на батьківщину. Повернувшись до Києва, преподобний обійшов чернечі обителі з метою обрати місце, де б він зміг поселитися. Пошуки привели його до заміського села Берестове, знайшов печеру, в якій оселився.
Преподобний Антоній Печерський шанується як основоположник чернецтва у Київській Русі, як засновник Києво-Печерської лаври, прославляється як обранець Божий.
