Цієї осені виповнилося 150 років від дня народження легендарної української оперної співачки Соломії Амвросіївни Крушельницької. Впродовж 35-ти років вона з успіхом виступала на найвідоміших оперних і концертних сценах світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття.
Згідно з оцінками критиків, успіх Крушельницької на оперних сценах був не чим іншим, як визнанням української музики та вокального мистецтва. У свої концерти Крушельницька обов’язково включала кілька номерів з українськими народними піснями. Ці пісні співачка виконувала завжди, коли публіка викликала її на біс.
На всі гастролі знаменита співачка брала з собою видання «Кобзаря» Шевченка. Любила Крушельницька виконувати покладені на музику Миколою Лисенком твори великого поета.
Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали великою честю імениті виконавці 20 століття: Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін.
Соломія Крушельницька не залишила спогадів; не написала жодного слова про свою родину та приватне життя, про свою кар’єру, партнерів по сцені. Всюди і завжди артистка оповідала про себе вельми скупо, послуговуючись формулою «народилася, вчилася, співала».
Доля цієї жінки викликала й викликає інтерес не тільки у музикознавців та шанувальників оперного мистецтва. Її постать інтригує також і багатьох сучасних художників та письменників.
Наукова бібліотека має у своїх фондах три популярні книги, які були опубліковані у другій половині ХХ ст..
Музикознавцеві з Києва Михайлові Головащенку вдалося зібрати значну кількість українських та іншомовних джерел – італійських, польських, французьких, іспанських. Ці матеріали стали основою двохтомного видання «Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування» (1978-79) — ця праця впродовж багатьох років залишається основною джерельною базою для дослідників життя і творчості Соломії Крушельницької. Тут – спогади відомих діячів вітчизняної культури і зарубіжних країн: Станіслава Людкевича, Миколи Колесси, Тараса Франка, Остапа Лисенка, Сібілли Алерамо, Джакомо Лаурі-Вольпі, та багатьох інших.
Третє зі згаданих видань – роман-біографія «Соломія Крушельницька» (Київ, 1979), автором якого є Валерія Врублевська. Валерія Врублевська справді ходила «Соломіїними стежками». Вивчала архіви у Львові, спілкувалася з багатьма сучасниками та членами родини. У Віареджо, Врублевська побувала на віллі Соломії Крушельницької та її чоловіка Чезаре Річчоні. Під час подорожі письменниці пощастило поспілкуватися з покоївкою, яка пам’ятала господарів будинку. На прохання розказати відомі їй цікаві факти з особистого життя Соломії та відповіла, що Крушельницька мала настільки бездоганну репутацію, манери і високу культуру, що підстав для пліток про неї не існувало.
«Тільки той, хто пройде Соломіїними стежками, намагаючись відтворити її славетний шлях, по-справжньому зрозуміє чари і небезпеку тієї дії, яку ми призвичаїлися називати служінням мистецтву. Ми вітаємо цю дію, ми смакуємо її плоди і рідко згадуємо, що ґрунт, на якому вони виросли і дозріли — серце митця.» (В. Врублевська).
За мотивами роману Валерії Врублевської у 1982 році на Київській студії художніх фільмів ім. О. Довженка режисер Фіалко О. Б. створив історико-біографічний фільм, присвячений життю й творчості Соломії Крушельницької — «Повернення Баттерфляй».
Наукова бібліотека запрошує переглянути віртуальну виставку
