Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Олена Теліга
21 липня минає 115 років від дня народження видатної української поетеси, публіциста, літературного критика, учасниці національно-визвольної боротьби — Олени Теліги.
За радянських часів поетеса боролася за незалежність України, цій ідеї вона присвятила своє життя і творчість. 22 лютого 1942 року нацисти розстріляли письменницю разом із її чоловіком Михайлом Телігою у Бабиному Яру. Олені Телізі було 35 років.
Десятки років в Україні про неї нічого не було відомо і лише через півстоліття після смерті ім’я поетеси виринуло із забуття, коли в лютому 1992 р. на місці її загибелі в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест, а вулицю, що пролягає поруч, названо ім’ям Олени Теліги.
Україну, як вважала Олена Теліга, може врятувати лише новий тип українця — людини, яка вміє жити і вмирати заради своєї батьківщини. «Україна — це ще не тільки земля, але й нація. А нація — це ще не тільки сучасне покоління. Нація — це мертві, живі й ненароджені, об’єднані кров’ю, минулим та боротьбою за майбутнє й сучасне. Україна — це її історія, мистецтво, духовність… наша воля й уміння формувати і розвивати їх в майбутньому… Це велика животворча ідея, велике змагання за краще, нове, величне, майбутнє не лише народу й краю, але цілого вільного від несправедливості світу».