Чернігівський історичний музей імені В. В. Тарновського – один із найстаріших, найбагатших, добре знаних музеїв України. Музей пройшов довгий і складний шлях розвитку. Датою його заснування вважається 14 (26) листопада 1896 р., коли відбулося офіційне урочисте відкриття Чернігівської губернської вченої архівної комісії (ЧАК) та її історичного музею.
У 1902 р. на основі колекції відомого громадського діяча, мецената і благодійника Василя Тарновського-молодшого було відкрито Музей українських старожитностей у спеціально збудованому приміщенні (нині в цьому будинку працює обласна бібліотека для юнацтва).
А ще до того, у 1900 році, Чернігівська духовна консисторія ухвалила рішення про заснування церковного музею — Чернігівського єпархіального сховища старожитностей, яке розпочало діяльність у 1907 році, ставши таким чином третім музеєм губернського міста.
У 1923 р. п’ять чернігівських музеїв, які працювали у місті, були об’єднані у один Чернігівський державний музей.
Першим хранителем Музею українських старожитностей В. В. Тарновського можна вважати Марію Грінченко (1863– 1928), дружину відомого письменника, громадського діяча Бориса Грінченка (1863 – 1910). На цю посаду її призначила земська управа у серпні 1900 року, але її не затвердив чернігівський губернатор. У різні роки музей очолювали відомі діячі нашого краю А. Шелухин, В. Модзалевський, І. Рашевський, В. Шугаєвський.
У поповненні та науковій обробці колекцій, підготовці каталогів музейного зібрання брали участь відомі вчені, музейники, краєзнавці Чернігівщини: М. Біляшівський, Б. Грінченко, О. Лазаревський, Ф. Уманець, І. Шраг, Д. Яворницький та ін.
Сьогодні Чернігівський історичний музей по праву вважає себе спадкоємцем Музею українських старожитностей. Музейне зібрання нараховує понад 200 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури і має не регіональне, а загальноукраїнське значення. Завдяки різноманітності та якості своєї збірки Чернігівський історичний музей входить до двадцятки провідних музеїв України.
Наш музей – єдиний в Україні, який має унікальну колекцію козацьких старожитностей ХVІІ–ХVІІІ ст. (холодна і вогнепальна зброя, військове спорядження), меморіальних речей гетьманів і відомих представників козацької старшини, найбільшу колекцію універсалів українських гетьманів ХVІІ–ХVІІІ ст., також є цінні колекції стародруків ХVІІ–ХVІІІ ст., срібних виробів XVIІ – початку ХХ ст.
Найбільш унікальний експонат музею – це срібна шата Іллінської ікони Божої Матері кінця ХVІІ ст., що була зроблена за наказом гетьмана Івана Мазепи. Це унікальний шедевр українських ювелірів, який не має аналогів.
Перші експонати, передані людьми, збереглися й по сьогоднішній день. Наприклад, один з губернських чиновників передав до фондів новоствореного музею родинний годинник, інкрустований діамантами у кількості 365 штук. Цей годинник зберігся і ще жодного разу не експонувався. Можливо, його покажуть широкому загалу у майбутніх експозиціях.
Музей популяризує свої колекції через створення виставок, готує і видає каталоги предметів з музейних зібрань, друкує щорічний збірник праць «Скарбниця української культури». Фонди Наукової бібліотеки мають чималу кількість цих збірників.
Хоча про Музей Тарновського написано чимало, буде не зайвим, ще раз згадати його історію, пом’янути добрим словом людей, завдяки яким нині Чернігів має музей, що становить гордість не тільки краю, але й всієї України.
