14 грудня 2020 року виповнюється 180 років від дня народження Михайла Петровича Старицького, який увійшов в українську літературу як прозаїк, поет, драматург, перекладач, актор і режисер, організатор реалістичного професійного театру, культурно-громадський діяч.
Діяльність М.П.Старицького надзвичайно різноманітна і багатогранна.
Він є автором поезій, 35 драматичних творів, сценічних переробок, лібрето до опер. З-під його пера народилося чимало шедеврів, які поповнили золоту скарбницю української писемності, зокрема: “Не судилось” (1881), “За двома зайцями”(1883), “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”(1890), “У темряві” (1893),“Талан” (1893). Визначне місце в літературній спадщині М.Старицького займає його проза – загалом близько шістдесяти творів. Активне словотворення Старицького сприяло дальшому розвитку української літературної мови і мало велике прогресивне значення.
Діяльність Старицького поширювалася на переклад творів іноземних авторів. Перекладацький доробок М. Старицького становить понад 200 творів, серед них перші переклади українською мовою сербського фольклору («Сербські народні думи і пісні»(1876),«З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881, 1883)), трагедії У. Шекспіра «Гамлет, принц Данський» (1882) та ін.
Старицький досяг високої майстерності і став одним із найвидатніших діячів культури України. Своєрідним заповітом класика української літератури й культури, справжнього митця-гуманіста і відданого патріота України стали слова:
«Нехай Україна у щасті буя –
У тім нагорода і втіха моя».
