Вже понад дев’яносто років потому побачила світ збірка рецептів «Перша українська загально–практична кухня», яку написала невістка Івана Франка — Ольга. А син письменника — інженер–хімік Петро — написав передмову. Час пройшов, а рецепти залишилися.
Народилася Ольга Федорівна Білевич 23 липня 1896 р. у селі Вирові на Львівщині, в колі великої родини священника. Отож виховувалася Ольга в глибоко релігійному середовищі, де було заведено щонеділі ходити до церкви, відзначати свята християнського церковного календаря: колядувати на Різдво, пекти паски на Великдень, запрошувати гостей на храмове свято і на іменини. З певністю можна сказати, що саме з батьківського дому вона винесла оте замилування куховарством.
У 1912 р. Ольга закінчила львівську приватну гімназію. У 1917 р. вона одружується з Петром Франком, сином Івана Франка. Цей шлюб відкрив Ользі можливості й перспективи власної реалізації. У 1920 р. Ольга Федорівна приїздить до Відня. Тут у тогочасній гастрономічній столиці старої Європи, Ольга отримала змогу фахово підійти до свого захоплення кулінарією. У цьому прагненні її підтримував і Петро. Тож пані Франкова записалася на дворічні курси кулінарії при Вищій школі сільського господарства (відділ кулінарії). Напевно, саме тоді і зродився у неї задум зібрати найкращі рецепти й упорядкувати кулінарну книгу, яка зафіксувала б куховарський досвід українського народу. Натхненна цією ідеєю молода пані почала працювати.
У цей час Ольга Федорівна ретельно призбирувала і записувала рецепти старих і нових страв, випробовувала їх, перевіряла на власній кухні, запроваджувала в домашній стравоспис, частувала ними своїх рідних і знайомих, експериментувала зі смаками й інгредієнтами, упорядковуючи всі ці матеріали в книгу. У 1929 році в коломийському видавництві «Рекорд» вийшла у світ велика книга рецептів пані Франкової «Перша українська загально-практична кухня». Це було серйозне видання обсягом понад 500 сторінок, що, як сказано у вступному слові, мало на меті заповнити «болючу прогалину нашої практичної літератури».
Галицьку кухню авторка мислила не як окреме явище, а як важливу частину кухні загальноукраїнської. Книга вийшла в період бездержавності України (її територію було поділено між Польщею, Румунією, Чехословаччиною й СРСР). Тому слово «українська», винесене в заголовок, не лише свідчило про високий рівень національної свідомостіавторки, а й про її бажання об’єднати українців на тривкому ґрунті кулінарної культури. Отож у цій книзі природно сусідять галицький і київський борщі, закарпатська гарбузівка, харківська юшка, снятинська начинка, телятина по-коломийськи. Тож не дивно, що видання здобуло велику популярність і серед досвідчених господинь, і серед куховарок-початківок.
Сьогодні кулінарна книга Ольги Франко сприймається не лише як енциклопедія, а й як культурологічний і філософський трактат періоду міжвоєння. Її популярність визначили не тільки рецепти смачних страв, а й особлива філософія куховарства. Епіграфом до книги були слова: «Порадник для усіх, що хочуть довго жити». Тобто це був практичний довідник не лише з куховарства, а й із довголіття! І більше як дев’яностолітнє життя його авторки — чи не найкраще підтвердження його успішності й ужитковості.
Наукова бібліотека запрошує шановних читачів завітати до книгозбірні взяти до рук книгу рецептів пані Франкової «Практична кухня» та приготувати обід чи святкову трапезу за правилами початку минулого століття.
 |
Франко О. Ф. Практична кухня / О. Ф. Франко. Л. : Каменяр, 1990. 238 с. |