Протягом XVII—XVIII століть в Україні склався самобутній архітектурний стиль, який отримав назву «українське бароко». Цей стиль не позначений такою аристократичною пишнотою, як європейське бароко, — мадридське чи римське, віденське чи паризьке. Але порівняно скромні будинки тих часів справляють сильне враження завдяки природності та невимушеності композицій, смакові опорядників, вдалому використанню фольклорних мотивів.
Серед майстрів українського бароко почесне місце посідає киянин Іван Григорович-Барський. Народився 1713 року в Києві, на Подолі, в сім’ї дрібного крамаря, який був старостою Успенського собору. Навчався у Києво-Могилянській академії — так само як і його старший брат Василь, відомий мандрівник по святих місцях і письменник. Академія, окрім усього іншого, давала цілком пристойний рівень мистецької освіти.
Іван Григорович-Барський спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. До того він служив у магістраті, одружився, налагодив сімейний побут (до речі, в нього було 15 дітей). А потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, приступив до самостійної архітектурної діяльності. Для творчості новоспеченого зодчого були характерні багатством позиційних прийомів, мальовнича пластика фасадів та рослинні орнаменти в стриманому, витонченому декорі. Спадщина зодчого вражає як своїм розмаїттям, так і кількістю споруд, зведених за його участі або реставрованих за його проектами.
Наприкінці 1750-х — у 1760-х рр. зодчий працював у м. Козельці (нині Чернігівська обл.). Саме тут на запрошення графів Розумовських у цей час творили маститі архітектори XVIII ст. Разом з архітектором А. В. Квасовим працював над спорудженням Козелецького собору Різдва Богородиці (1752 -1763) та дзвіниці. Побутує думка, що Н. Розумиха забажала, аби храм був схожим на золотоверхі церкви Києва, тому й запросила І. Григоровича-Барського, який зробив розкішні ліпні композиції екстер’єру та інтер’єру. Вважається, що собор Різдва Богородиці – це завершальний акорд епохи українського бароко, остання в історії України церква цього стилю.
З ім’ям Григоровича-Барського пов’язують і будівництво полкової канцелярії в Козельці, що є пам’яткою цивільної архітектури XVIII ст. Будівля споруджена в 1756-1765 рр. на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана за проектом і під керівництвом архітектора А. В. Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І. Григорович-Барський.
Поблизу м. Козельця, у с. Лемеші, зодчий спроектував і збудував Трьохсвятительську церкву (1755-1760), споруджену на честь козака Григорія Розума.
Дослідники припускають, що архітектором І. Григорович-Барським була зведена церква апостола Іоанна Богослова (1752) в стилі раннього класицизму у м. Ніжині та Воскресенська церква (1772-1775) у м. Чернігові.
Вирісши під впливом народної творчості і прекрасно засвоївши всі елементи українського барокко, Григорович-Барський ніколи не був простим наслідувачем, а прагнув зберегти творчу індивідуальність, історичні традиції української культури. Він наблизив українське архітектурне мистецтво до кращих зразків європейської культури. Різнобічна й плодотворна діяльність великого майстра відіграла помітну роль у визначенні художнього обличчя української архітектури XVIII ст.
