До Всесвітнього дня театру: «Театр у ХХ столітті»

      Історія найстарішого театру Чернігівській області почалася майже на 10 років раніше дати його фактичного заснування в місті. У 1926 році в Кіровограді був заснований пересувний робітничо-селянський театр ім. Шевченка, у трупі якого перебували працівники машинобудівного заводу «Червона зірка» із залученням кількох професійних акторів. У 1933 році Народний комісаріат освіти відрядив театр у повному складі в Чернігів для «задоволення культурних запитів» населення новоствореної Чернігівської області. На початку 1934 року було прийнято рішення про переведення пересувного театру на положення стаціонарного. Так у Чернігові з’явився власний театр, який одразу ж отримав статус Обласного державного театру, назва на честь українського поета дісталося театру від його попередника.
      У березні 1939 року відбулася прем’єра вистави «Тарас Шевченко» за п’єсою Юрія Костюка у постановці Григорія Воловика, яку театр підготував до 125-річчя від дня народження Кобзаря. Роль молодого Шевченка виконував Володимир Волгрик. Вистава з успіхом була показана в столиці України Києві, де виконавець заголовної ролі був нагороджений ювілейною шевченківською медаллю. Також у довоєнному репертуарі театру були такі вистави, як «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького, «Розбійники» Фрідріха Шіллера, «Витівки Скапена» Жана-Батіста Мольєра і чимало інших. Першим в Україні Чернігівський театр здійснив постановку за творами свого земляка-чернігівця Івана Кочерги «Майстри часу» та «Підеш — не вернешся»; одним з перших ставив п’єси Олександра Корнійчука, зокрема незабутню «В степах України»; неодноразово звертався до постановки п’єс Івана Микитенка.
     Діяльність Чернігівського музично-драматичного театру переривалася тільки під час окупації в період Другої світової війни. Творчий колектив театру тоді став основою для трьох концертних бригад, які виступали на фронті.
      Після визволення Чернігова у вересні 1943 року Чернігів, як і чимало інших міст в Україні, лишався напівзруйнованим, у цих складних умовах рештки театральної трупи, зібравшись, відновили роботу театру у непристосованому приміщенні вцілілого Єлецького монастиря на 300 місць. У ці перші повоєнні роки колектив стикнувся з численними труднощами — відсутність театрального майна і посібників, брак акторів, при тому поступово відновлюючи довоєнний репертуар і ставлячи нові вистави. А тим часом, неподалік П’ятницької церкви, фасадом на Красну площу здіймалося нове білосніжне приміщення облмуздрамтеатру ім. Т.Г. Шевченка.
      І ось 5 листопада 1959 року в урочистій обстановці нове приміщення обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка було відкрито. Красивий палац приємно радував і чернігівців, і гостей міста. Головний його фасад, що виходив на площу, увінчував восьмиколонний портик з трикутним фронтоном, прикрашений горельєфами Тараса Шевченка і героїв його творів.
     До послуг любителів прекрасного були просторі фойє, зал на 800 місць. Уже цього дня виставою Юрія Дольд-Михайлика «Щорс» розпочався новий театральний сезон. (Новозбудоване приміщення надавало всі можливості для здійснення значимих і масштабних сценічних постановок.)
      У 2001 році багаторічний внесок театру у справу культури та мистецтва був відзначений присвоєнням йому статусу Академічного театру.
     Театр постійно намагається говорити зі сцени про вічне, про добро і співчуття, зберігаючи своє основне призначення – бути місцем, де для глядача відкривається духовний та естетичний світ. Наразі в діючому репертуарі театру налічується близько тридцяти вистав для дорослих та понад десяток вистав для дітей.

Далі буде…