«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 року. Однак більша частина трактату присвячена подіям національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та Гетьманщини.
Основною думкою твору була ідея про культурне, моральне й історичне право будь-якого народу, зокрема українського, на самостійний державно-політичний розвиток. Ця тема проходила через увесь зміст книги.
Рукопис було знайдено у 1828 р. в містечку Гриневі Стародубського повіту Чернігівської губернії. Але є відомості, що значно раніше, за 10 — 15 років до появи «гриневського рукопису», по руках ходили інші, більш давні списки майбутньої книги. Принаймні, відомі списки датовані 1817, 1814 і навіть 1809 роком. Проте, саме після знахідки у Гриневі 1828 року (яким ми зобов’язані стародубським суддям Лайкевичу та Гамалії) текст «Історії» набув справді широкого розголосу серед публіки.
За майже двохсотлітній період свого існування «Історія Русів» була опублікована тричі: перший раз малим тиражем російською мовою в 1846 році у Москві, вдруге – 1956 року у Нью-Йорку, а втретє — вже у незалежній Україні у 1991 році (переклад І. Драча).
Безумовно, найбільш важкою для розв’язання, найбільш таємничою, майже детективною є проблема авторства «Історії Русів». Число «кандидатів» вже перевищило десяток.
Існує багато припущень щодо автора твору. Повна назва його — «Історія Русовъ, или малой Росіи, сочиненіе Георгія Конискаго Архієпископа Белорускаго». Згодом дослідники зійшлися на думці, що книга не належить його перу. Існувала версія, що це написав Григорій Полетика — виходець з української шляхти, палкий патріот, який обіймав значну посаду у правлячих колах тогочасної Росії. Інші дослідники твердять, що це праця Григорія та Василя Полетик, про що свідчать їхні листи, у яких згадується про роботу батька і сина над якоюсь історією. Вірогідно, що автором «Історії» був Олександр Безбородько, адже твір знайдено в його маєтку, та й у листах є згадка про історичну працю, якою він займається, О. Безбородько був високим сановником Російської держави (канцлером).
У передмові до «Історії Русів» В. Шевчук висловлює думку про авторство Архипа Худорби — одного із славних представників козацької старшини, адже існують свідчення про те, що в його маєтку була якась історія «супроти уряду написана». Існує припущення, що «Історія Русів» має колективного автора.
Зі змісту тексту можна безпомилково сказати, що «Історію Русів» з великою любов’ю до свого народу написав український інтелектуал, прибічник ідеї самостійності України, який жив у 2-й пол. ХVІІІ ст., навчався у Київській академії, належав до старшини, проживав на Чернігівщині.
Втім, дослідження проблеми авторства далеко не завершено і будемо сподіватись, що і ця таємниця колись також буде розкрита.
|
|
История Русов или малой России. Ч. 2 / соч. Г. Еониского Архиепископа Белоруського. — репринт. воспроизвед. 1846 г. — К. : Дзвін, 1991. — 308 с. Історія Русів або Малої Росії — історія «Русі або Малої Росії, пам’ятка української національно-політичної думки початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 року. Передбачуваний автор – архієпископ Білоруський Георгій Кониський. Більшість істориків ставлять авторство Георгія Кониського під сумнів. |
