«Повчання дітям» Володимира Мономаха — це визначна пам’ятка літератури Київської Русі. Збереглася в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точної дати написання не встановлено, більшість дослідників вважають, що твір написано ймовірно 1117-го, тобто понад 900 років з часу написання.
Князь Володимир Мономах – онук Ярослава Мудрого й візантійського імператора Костянтина Мономаха, увійшов у нашу історію не лише як мужній воїн і полководець, якому вдалося зупинити наступ половців на Русь, а й як мудрий правитель та автор видатної пам’ятки давньоруської літератури початку XII ст. «Повчання дітям». Від свого батька, князя Всеволода Ярославича, котрий знав п’ять європейських мов, навчився Володимир цінувати знання і культуру. Тож роки його правління — це початок літописання на Русі, пора розквіту мистецтва, архітектури і книжкової справи (осередок книжників з’явився, зокрема, у Видубицькому монастирі).
«Повчання» — оригінальний і глибоко продуманий трактат, який досі не втрачає своєї значимості. Володимир Мономах у своєму творі висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей, а заразом і весь народ, бути розумними правителями, захищати інтереси України-Руси, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися та поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим.
Свої настанови він підкріплює прикладами з власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності нашої великої держави та подає методи, як її захищати усіма засобами від зовнішніх ворогів.
Багат остароукраїнських писань згинуло у часи татарського лихоліття, на щастя, «Повчання» дійшло до нас. Вперше «Повчання» Володимира Мономаха опублікував граф О. Мусін-Пушкін у 1793 році.
Закінчується «Повчання» словами: «Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто прочитавши це, бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість його, що мене, грішного і недостойного стільки літо берігши од того смертного часу. Не лінивим мене, недостойного створив був на всякі діла людські здатного».
Більшість істориків вважають «Повчання дітям» своєрідним політичним заповітом Мономаха своїм нащадкам.
