Краєзнавчі мініатюри: «Лікар, фольклорист, письменник»

    Степан Данилович Ніс народився 26 квітня (6 травня) 1826 р., у селі Понори Конотопського повіту Чернігівської губернії. Початкову грамоту отримав від сільського дяка. А як пішов десятий рік, то батьки послали його вчитися до полтавської гімназії. У 1849 р. Степан Данилович вступив до медичного факультету Київського університету, де він не тільки опановував медицину, але й вивчав українську історію, записував народні пісні, перекази, діалекти, згуртувавши навколо себе так звану «носівську» партію. Він і сам чудово співав і грав на скрипці та бандурі. Закінчивши навчання, Степан Данилович, як військовий лікар, бере участь у Кримській війні 1853–1856 рр.
    Із жовтня 1858 р. С.Носа призначили на посаду оператора (хірурга) Чернігівської лікарської управи. Посада оператора була не дуже оплачувана, але давала досить високе становище лікарю серед місцевої еліти. На той час в давньому місті мешкали такі визначні діячі, як Леонід Глібов, Опанас Маркович, Олександр Лазаревський. С. Ніс брав активну участь у культурному житті міста,зокрема, з піднесенням грав роль Миколи у аматорських виставах за п’єсою «Наталка Полтавка»    І. Котляревського. Ці постановки здійснювалися під керівництвом О.В. Марковича.
    Степан Данилович винаймає будинок, який називає «Куренем» та оголошує, що «в Курінь вільно приходити будь-кому, чи то пан, чи мужик, ремісник, – аби був чесною людиною та українцем». Не дивлячись на офіційне становище, С.Ніс ходив » в народному костюмі, з підбритою в кружок головою, із великими запорозькими вусами, відвідувачі «Куреня» почали одягатися таким же чином». «Куренівці» займаються культурно-просвітницькою діяльністю, беруть участь в організації недільних шкіл, відроджують та пропагують народну ношу, звичаї та традиції. Крім того, на добровільні внески купувалися книги українських авторів та – з історії України. Це зібрання стало згодом основою громадської бібліотеки (нині обласна універсальна наукова бібліотека ім. Софії та Олександра Русових).
     Із Черніговом пов’язана найбільш активна частина наукового життя С.Носа. Він розпочинає збір і дослідження історичних та етнографічних матеріалів, друкується у різних часописах. Загалом     С.Д. Ніс опублікував на сторінках «Черниговских губернських ведомостей» близько 40 статей, заміток і добірок документів, здебільшого пов’язаних з історією та етнографією регіону. Краєзнавчі студії С.Д. Носа також з’являлися в 1861 р. у часопису «Основа», а в 1880–1890-х рр. у журналі «Киевская старина».
     Його дослідження торкаються найрізноманітніших аспектів традиційно-побутової культури українців – народної медицини, світоглядних уявлень і вірувань, звичаєво-обрядової культури, харчування, звертається увага на антропологічні особливості мешканців Чернігівщини тощо.
    Він автор перших медичних книжок українською мовою. Найпопулярнішими були: «Про хвороби й як їм занемогти», «Ліки своє народні, з домашнього обіходу і в картинах життя», «У всякого народа своя природа», «О растении багун, считающимся местным населеним целебным». У книзі «Наїдки або новаторство українське» описані ним 112 народних страв і напоїв.
     Він також автор оповідань — побутових замалювань із життя селян-кріпаків, козаків: «Хуртовина», «Шворин рід», «Про Конотіп», «Запорожець Абиух» та ін.
     Один із біографів С.Носа слушно зауважив: «Йому б народитися раніше! Він би правдиво вписався в звитяжне козацьке товариство і, певне, був би там не останнім чоловіком, а, можливо, що й гетьманської булави б удостоївся, мав же у своєму характері всі необхідні для того чесноти».

Степан Ніс