Георгій Нарбут — митець європейського рівня, що втілює вершину українського модерністського дизайну.
Георгій Нарбут виріс у глибокій провінції. Його предки у XVII столітті заснували село Нарбутівка на Чернігівщині (нині – Сумська область). Протягом свого життя Георгій Нарбут часто переїзджатиме: спочатку в Глухів, потім – у Петербург, Мюнхен і Київ. Саме в українській столиці він створить безліч мініатюр і шрифтів у староукраїнському стилі, які досі цитують у своїх роботах чимало графіків і дизайнерів. Нарбут фактично став творцем українського бренду у 1918-му, заклавши графічні основи візуального стилю щойно проголошеної Української держави. Саме він створив тоді дизайн грошей, марок, печаток і ескізи гербів. При цьому Нарбут відчув та викристалізував високий український стиль, ґрунтуючись на давній культурній спадщині, глибоких знаннях геральдики та любові до історії.
Під час подорожей Україною Нарбут спілкувався зі збирачами старовини. Його вразив музей українських старожитностей у Чернігові, де зібрані старовинні портрети, якими свого часу захоплювалися Шевченко і Гоголь. Художник вивчав крій козацьких жупанів, а повернувшись до Петербурга, власноруч зшив собі козацький жупан.
Георгій Нарбут тричі був у Чернігові. Напередодні Першої світової війни, у липні 1914 року разом зі своїм другом Сергієм Тройницьким – геральдистом, мистецтвознавцем, видавцем, майбутнім директором Ермітажу, Нарбут прибув до квітучого Чернігова. Друзі зупинилися у свого приятеля архівіста Вадима Модзалевського (колишній директор Музею українських старожитностей В.В. Тарновського), у якого пробули тиждень. Якраз у цей час авторський колектив (В. Лукомський, В. Модзалевський, Г. Нарбут) готував перше фундаментальне науково-популярне видання з історії української геральдики і чернігівського шляхетства «Малороссийский гербовник». Можна припустити, що поїздка до Чернігова була здійснена для остаточної підготовки цієї праці, оскільки до міста завітав власник друкарні «Сиріус», видавець С.Тройницький. Художник зробив малюнки оригінальних і незатверджених гербів, герба графа Розумовського, герба Чернігівської губернії, обкладинки.
Сергій Тройницький писав про цю подорож: «З Линовиці ми з Єгором Івановичем разом поїхали в Чернігів, де провели три дні у загального нашого, нині теж покійного, друга, Вадима Львовича Модзалевського. В одне з відвідувань музею Тарновського Нарбут надів зелений, затканий сріблом кунтуш Скоропадчихи, підперезався широким поясом, взяв в руки келепа (різновид бойового кавалерійського молота-топірця із вузьким недовгим лезом) і прийняв «шановитий» вигляд, зробившись зовсім схожим на один зі старих портретів. Побродили ми і по антикварах, і Єгор Іванович все підшукував собі «шаблюку», щоб потім зробити козацький костюм».
«Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням, – писав мистецтвознавець Федір Ернст, – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини».
Талановитий український митець лишив по собі багату та різноманітну творчу спадщину. Це — цілий український Всесвіт.
Фонди нашої книгозбірні не мають його прижиттєвих робіт. Але зберігаємо репринтну копію «Малороссийского гербовника» В.К. Лукомського і В.Л. Модзалевського, виданого у 1914 р. у Санкт-Петербурзі та ілюстрованого Г. І. Нарбутом.
