Краєзнавчі мініатюри: «Просвітник з Чернігівщини Пилип Морачевський»

   220 років від дня народження визначного українського просвітника з Чернігівщини Пилипа Морачевського. Він входив до харківського осередку українських романтиків ХІХ століття, його ім’я звучить поруч із такими видатними іменами, як Шевченко, Глібов, Куліш. Пилип Морачевський писав українською мовою, знав російську, польську, німецьку, грецьку, французьку, латину та церковно-слов’янську.
   Пилип Семенович Морачевський народився 14 (26) листопада 1806 р. в селі Шостовиця Чернігівського повіту Чернігівської губернії (нині с. Шестовиця Чернігівської обл.). Початкову освіту Пилип здобув удома. У 1816-1819 роках навчався в Чернігівському повітовому училищі, а у 1820-1825-му – в міській гімназії. У 1823 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету; викладав у гімназіях Сум, Луцька та інших.
   У 1849 р. переїздить до м. Ніжина, де працює до відставки 1859 р. на посадах інспектора Ніжинського ліцею князя Безбородька та Ніжинської гімназії. Писав поетичні й прозові твори українською та російською мовами, найвизначнішою з яких є історична поема «Чумаки, або Україна з 1768 року…» (1848–1849). Також він укладав підручники для навчальних закладів – «История русской словесности» в трьох томах (1841–1842) (російською мовою) та «Священна історія, для шкіл та народного читання» (1862) (українською мовою).
   Цей період був найпліднішим для нього і в професійному, і в літературному сенсі. Проте головною справою його життя став переклад Нового Заповіту українською мовою, над яким він працював багато років — до самої смерті.
  У вересні 1860 р. Морачевський завершив переклад Євангелія від Матвія та Йоана й послав митрополиту Санкт-Петербурзькому і Новгородському Ісидору. У супровідному листі Морачевський писав, що на всіх мовах звучить Святе письмо, “а Малороссия, которой языком говорит около 12 миллионов православных христиан, не имеет на своем языке даже Евангелия”.
   Через місяць прийшов лист від митрополита Ісидора, в якому було сказано, що “перевод Евангелия, сделанный Вами или другим кем-либо, не может быть допущен к печатанию”. Таким чином вища церковна влада відхилила будь-яку можливість видати Святе Письмо українською мовою. Проте це не зупинило роботу  Морачевського.
    У кінці 1864 р. розпочав переклад Псалтиря. У «Заметке» до перекладу Псалтиря, яка є своєрідною передмовою, П. Морачевський зазначив, що, працюючи над перекладом псалмів, як і над іншими перекладами біблійних текстів, аби не відійти від слов’янського тексту, він користувався німецьким, французьким, латинським та руським канонічним текстом.
   Своєю працею перекладач прагнув дати українцям Слово Боже рідною мовою, він наголошував, що «український народ не має рідною мовою не тільки Біблії, але навіть Євангелія; біблійні тексти, писані церковнослов’янською мовою, мало зрозумілі простому люду, бо церковнослов’янська мова досить віддалена від української, що й утруднює її сприйняття; крім того, тексти Святого Письма, перекладені українською мовою, принесли б велику користь у поширенні освіти серед українського народу, особливо тепер, на початку 60-х рр. ХІХ ст., у період швидкого поширення освіти національною мовою, оскільки у початкових недільних та сільських школах слугували б посібниками для навчання тощо. А євангельське вчення зрозумілою рідною мовою сприяло б зміцненню віри та моралі серед народу». Робота тривала швидко, перекладач мав тверде переконання, що при перекладі біблійних текстів українською мовою можна зберегти їхню канонічність.
   У травні 1865 р., свої переклади українською мовою книг Нового Завіту та Псалтиря Пилип Семенович надіслав до Імператорської академії наук для передання на тимчасове зберігання до рукописного зібрання академічної бібліотеки. Він мав надію, що його переклади колись будуть видані й послужать українській духовній і просвітницькій справі.
   Лише в лютому 1905 року російська влада дала дозвіл на публікацію українського перекладу Святого Письма. Вперше надрукований навесні 1906 року (потім у 1914 і 1917 рр.), але дозволений для використання у церковних відправах був лише в період Української Центральної Ради за розпорядженням Всеукраїнської Православної Церковної Ради.
   Євангелія в перекладах Морачевського були перевидані у Канаді (1948) і США (1966), їх досі використовують під час богослужінь. В Україні Євангеліє в перекладі П. Морачевського перевидане київським видавництвом «Простір» у 2011 році, а «Псалтир» — Національною бібліотекою України ім. Вернадського у 2015-му.
   Наукова бібліотека має у своїх фондах: 

 

Псалтир : пер. новою укр. літ. мовою П. С. Морачевського (1865) / підгот. вид. Л. А. Гнатенко ; дослід. Л. А. Гнатенко, В. В. Німчука ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського ; Ін-т укр. мови. – Київ : Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2015. – 200 с. : 5 іл.

   Запрошуємо вас, шановні читачі, завітати до нас потримати в руках та ознайомитись з працею нашого видатного земляка, також переглянути віртуальну виставку «Пилип Семенович Морачевський – український письменник, педагог, поет-романтик, філолог, перекладач».
   Шануємо наших світочів!

Пилип Семенович Морачевський – український письменник, педагог, поет-романтик, філолог, перекладач