Степан Руданський — український поет, автор класичних сатир, основоположником жанру співомовки в українській літературі, перекладач античної літератури.
Народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці Вінницького повіту в родині сільського священника. Початкову освіту отримав у дяка. У 8 років батьки віддали Степана Руданського до Шаргородської духовної школи-бурси (1842–1849). Згодом навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855).
В 1856 році Руданський приїздить до Петербурга і проти волі батька вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної.
Після закінчення академії Руданський одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному побережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року. Дванадцять років чесно і самовіддано пропрацював С.Руданський на скромній посаді міського лікаря Ялти, багато зробивши в справі охорони здоров’я простого народу. Ця його праця, яка нерідко вимагала справжньої мужності, так і не дістала визнання й оцінки з боку сильних світу цього. Під час епідемії холери, у 39-ти річному віці, Руданський тяжко захворів і 3 травня 1873 р. помер.
Творча спадщина С.Руданського різножанрова і багатогранна — це балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного й алегоричного змісту, «українські дивоспіви», переклад зі стародавнього епосу. С. Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. На жаль за життя йому не вдалося видати жодної зі своїх збірок, лише на сторінках періодичних видань побачили світ трохи більше десяти творів. Вся багатогранна літературна спадщина поета, лишившись неопублікованою та надовго випала із літературного процесу своєї доби. Тільки у 1880 р., через сім років після смерті поета, з’являється перша збірка його творів, видана зусиллями Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі твори, зокрема пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», здобули найвищу оцінку — вони стали народними.
