Підручники історії досить швидко старіють. Через тридцять років після написання за ними вже не навчаються, а тільки цитують. А через п’ятдесят їх цитують та покликаються на них вже й не студенти, а здебільшого дослідники вузькоколійних тем. Проте за двотомником Наталії Полонської-Василенко “Історія України”, написаним у 60-ті – 70-ті роки минулого століття, досі навчаються студенти вишів (і нашого вишу – також). В анотації до нього читаємо: “Даний посібник є однією із найякісніших на сьогоднішній день працею з погляду об’єктивности, конкретности і аргументованости викладу національної історії України”. Скільки підручників написано після нього – а перевагу досі має цей, написаний твердою жіночою рукою. Історія справедлива – пропускає крізь своє решето тільки насправді достойні імена.
Українська історикиня Наталія Полонська-Василенко прожила довге, непросте, але яскраве життя, основні етапи якого співвідносилися з періодами складної української історії ХХ століття. Так, роки навчання та наукового становлення майбутньої дослідниці припали на останні десятиліття існування російської імперії й водночас на період, коли жінки отримали право на університетську освіту та наукову працю, завдяки чому Наталія Полонська стала однією з перших жінок – професійних науковиць і викладачок вищої школи. Часи життя та праці вченої в Києві в роки української революції, за радянської влади та німецької окупації позначилися багатьма трагічними моментами, які спіткали українських вчених, які служили науці, а не режиму. Останній період життя, найбільш продуктивний у роботі вже досвідченої науковиці, припав на роки еміграції, в якій складні умови існування компенсувалися цілковитою творчою свободою.
Постатей такого масштабу, як Н.Д. Полонська-Василенко, небагато не лише в українській, але і в європейській науці.
Вона написала понад 200 наукових праць з археології, історії України, Української Церви, спогади. Головною науковою працею вважала двотомну «Історію України». Перший том був виданий 1972-го року, а другий — вже після смерті дослідниці — у 1976 році (Мюнхен). Репринтне видання цієї праці на батьківщині вченої було здійснене вже після здобуття Україною державної незалежності – у 1992 і 1995 роках. Ця праця стала не лише одним з перших нерадянських підручників, яким широко користувалися студенти та науковці, але водночас початком повернення імені та доробку вченої на батьківщину.
Це – великий курс історії України, задуманий як підручник для вищої школи та український текст для іншомовних перекладів. За традицією Київської історичної школи Антоновича, праця відзначається широкою документацією, а історія України тісно зв’язана з її територією; вона просто виростає з цього ґрунту, авторка включає сюди й доісторичне минуле України, розглядає історичні факти всебічно, постає як літописець величі України, застосовує державницький підхід до історії України. В українській історії її цікавлять державно-національні шляхи розвитку та, передусім, неперервність державницьких устремлінь.
Тож запрошуємо усіх завітати до Наукової бібліотеки та долучитися до перегляду виставки «Н. Д. Полонська-Василенко: сторінки життєвого та творчого шляху».
Пам’ятаймо і шануймо СВОЇХ світочів!
