Відомий український художник-графік Василь Ілліч Касіян народився 1січня 1896 року в селянській сім’ї в с. Микулинці на Покутті. Змалку виявляв здібності до малювання. Навчаючись в початковій, а згодом у реальній школі у Снятині, старанно копіював малюнки, репродукції. Мріяв стати художником.
У 1915 році був мобілізований до австро-угорської армії. Протягом п’ятирічного перебування на фронті, був у бойових походах, його шляхи пролягали всією Центральною Європою. Перебував у таборі військовополонених. Але у будь-яких умовах – малював. Він ніколи не розлучався з альбомами, малював на клаптиках паперу начерки, етюди. Намагався зображати бойові епізоди, сцени з життя військовополонених.
Василь Ілліч, прагнучи здійснити давню мрію, поїхав вступати до Празької академії образотворчих мистецтв. А вже за кілька років кропіткої праці примусив вибагливу й вередливу європейську мистецьку критику дати високу оцінку своїм працям. Інтелігент європейського рівня, Касіян практично володів багатьма мовами, напам’ять декламував Гете і Шиллера в оригіналі, досконало знав усі слов’янські мови, але ніколи не цурався рідної, був прикладом глибокої відданості материнському слову.
У 1923 році Василь Касіян приймає українське радянське громадянство. Отож, як наслідок, у лютому 1927 року Василь Касіян повернувся-таки в Україну – не в “свою”, у рідні краї, а в Україну радянську. І долучився до плеяди високообдарованих і високоосвічених галичан, які теж емігрували в УРСР, сподіваючись на нормальні умови життя й можливість розвивати національну культуру.
П’ятдесят років життя віддав професор Василь Касіян вихованню мистецьких кадрів: викладав у Київському та Харківському художніх інститутах, Українському поліграфічному інституті. Він – творець графічної школи і плакатної майстерні. Кожен український графік може назвати себе його учнем.
Талант Василя Касіяна формувався на зламі століть, серед буремних історичних подій, війн і революцій.
Творчий доробок митця – понад десять тисяч творів. Почесне місце у творчості майстра посіла книжкова графіка. Він ілюстрував твори І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки та інших класиків української літератури. Однак головною темою його творчості була Шевченкіана. Художник створів п’ять великих циклів ілюстрацій та оформлень до «Кобзаря» і до окремих видань «Наймички» та «Гайдамаків».
За багаторічну мистецьку творчість на шевченківську тематику в 1964 році Василю Касіяну, першому серед художників, було присуджено Шевченківську премію. В 1971 році Василь Ілліч став лауреатом Державної премії УРСР за участь у створенні 6-томної «Історії українського мистецтва».
Василь Ілліч Касіян був видатною людиною одночасно у багатьох вимірах: визнаний майстер гравюри, учений-енциклопедист, академік, автор книг про мистецтво і українську графіку, редактор і член редколегій багатьох солідних видань, мистецтвознавець і теоретик українського та світового мистецтва.
Великий Майстер помер 26 червня 1976 р. і похований у Києві на Байковому кладовищі. На його могилі стоїть скромний бронзовий бюст, де з висоти постаті Василь Касіян востаннє дивиться своїм замріяним поглядом у Вічність…