Вікентій В’ячеславович Хвойка – один з найвидатніших представників дореволюційної археології нашої країни.
Важко знайти галузь археологічної науки, в який з його ім’ям не були пов’язані відкриття або значні наукові досягнення. Вони дали змогу створити першу наукову концепцію історичного розвитку Середньої Наддніпрянщини від кам’яного віку до Середньовіччя.
Вікентій народився 8 лютого (за старим стилем) 1850р. у с. Семині, що у Північній Чехії. Походив зі збіднілого шляхетського роду. Після отримання початкової освіти, навчався в комерційному училищі в м. Хурделі, а після його закінчення у 1864р. переїхав до Праги.
Вже у Празі, він захоплюється вивченням стародавньої історії та старожитностей. У 1876р. Хвойка переїжджає до Києва, де провів решту життя.
У Києві працював вчителем. Деякий час займався землеробством, культивуючи чеське просо «росичку». Але його постійно вабила старовина, якою багата придніпровська земля. Весь вільний час Хвойка присвячував пошукам пам’яток старовини, поступово цілком захопився археологією.
У той час спеціальної археологічної інституції не було, тому він самотужки старанно набував знань з археології. Та відкриття, які зробив Хвойка вразили світову наукову спільноту.
П’ять найбільших археологічних відкриттів Вікентія Хвойки
- Стійбище первісних мисливців на мамонтів — Кирилівська пізньопалеолітична стоянка — перша досліджена пам’ятка кам’яного віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам вогнищ від житлових споруд, понад 12 -15 тис. років.
- Трипільська рільнича цивілізація, що існувала на Подніпров’ї у IV — III ст. до н.е. Назвав її «за найбільшим на знахідки місцем» — в околицях села Трипілля на Київщині. Вона є найпівнічнішою периферією давніх цивілізацій Стародавнього Сходу.
- Могильники двох археологічних культур — зарубинецької (ІІ ст. до н. е. — І ст. н. е.) та черняхівської (ІІІ — V ст. н. е.). Відкрив їх у 1898-1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці на північ від Канева, а також поблизу села Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні пам’ятки вперше довели значні впливи кельтської та провінційно-римської культур у глибині Південно-Східної Європи.
- Фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського неподалік Десятинної церкви. А 17 серпня 1907-го тут розкопали велику братську могилу жертв татаро-монгольської навали Києва 1240 року.
- Давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білгородка під Києвом 1909-1914 років. Виявив потужні оборонні споруди, залишки кам’яного храму ХІІ ст., величезний колодязь тощо.
В.В. Хвойко був одним із засновників Київського художньо-промислового і наукового музею (сучасного Національного музею історії України), в якому до кінця свого життя працював головним хранителем тоді основного археологічного відділу, спілкувався з іншими музеями та відомими вченими.
У віці 64 років (20 жовтня (2 листопада) 1914 р., м. Київ) Вікентій В’ячеславович Хвойка помер від сухот.