Дослідник української історії

   300 років тому народився Рігельман Олександр Іванович (1720 — 23 жовтня (3 листопада) 1789).
   Серед дослідників української історії  XVIII ст., доля яких так чи інакше була пов’язана з Чернігівщиною, важливе місце посідає Олександр Івановіч Рігельман — історик України, військовий інженер, генерал-майор російської армії (з 1771). Дід українського історика Миколи Рігельмана.
   Він походив зі шляхетного німецького роду, за освітою був інженером. У молоді роки працював на півдні України, де брав участь у розмежуванні кордонів Російської імперії та Туреччини. Упродовж цього часу Олександр Іванович постійно перебував в оточенні запорожців, що безперечно, пробудило його інтерес до історії українського козацтва.
   О. Рігельман неодноразово відвідував Україну у службових справах. Зокрема, у 1745 р. він проводив топографічну зйомку прикордонної смуги від Києва до Смоленська. Пізніше він об’їздив Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Переяславський полки, де працював над складанням планів українських міст і містечок. Був учасником російсько-турецьких війн 1739 р. та 1768-1774 рр.
   В 1782 році вийшов у відставку в чині генерал-майора та оселився в родовому маєтку своєї другої дружини, Марфи Василівни Лизогуб (доньки бунчукового товариша, правнучки гетьманів І.Скоропадського, Д.Апостола і праправнучки П.Дорошенка), у селі Андріївка коло Чернігова. Саме тут він плідно працював над розпочатим ще у 1778 р. «Летописным повествованием о Малой России». Написання цієї фундаментальної історичної праці було завершено у 1787 р. – за два роки до смерті автора. Він помер 23 жовтня 1789 р., і був похований у збудованій ним Михайлівській церкві села Андріївки.
Рігельман визначав жанр своєї праці як «літописна оповідь». Це повний, систематичний виклад історії України від найдавніших часів до 1787 р. При написанні цієї роботи автор використав козацькі літописи Самовидця і Граб’янки, польські хроніки і мемуари, книгу С. Мишецького «Історія козаків запорозьких», а також власні спостереження та документальні матеріали.
   «ЛЂтописное повЂствование о Малой Россіи и ея народе и козаках вообще» (на 4 частини і 6 книг) забезпечило О. Ріґельману почесне ім’я в українській історіографії XVIII століття.
   Праця О.І. Рігельмана була опублікована в 1847 році О. М Бодянським. На жаль, творча спадщина дослідника не стала історіографічним фактом за життя автора. Наукова громадськість мала змогу ознайомитись з нею лише у середині ХІХ ст.  Проте, не вплинувши на історіографічний процес наприкінці XVIII ст., доробок О. Рігельмана посів помітне місце серед досліджень з історії України та донського козацтва.
   Нащадки О. Рігельмана залишалися на Чернігівщині до ХХ ст. Інтерес до української історії став їх родинною традицією. Син Олександра Рігельмана, Аркадій, чернігівський повітовий маршал (1815-1818), допомагав історичними матеріалами Д. Бантиш-Каменському. Онук історика, Микола Аркадійович Рігельман був членом Київської Археографічної Комісії і разом з І. Самчевським редагував виданий Комісією Літопис С. Величка.

 

Рігельман, О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків у загалі / О. І. Рігельман. – К. : Либідь, 1994. — 768с. :іл. — (Пам’ятки історичної думки України).

   У книзі на основі величезного фактичного матеріалу представлено широку панораму історичного минулого українського народу з найдавніших часів до 80-х років XVIII ст. У центрі розповіді українське козацтво та його військово-політична організація — Запорізька Січ. Автор з позицій російської дворянської історіографії показує боротьбу козаків за вільне життя, характеризує всіхг етьманів Війська Запорізького і події, що відбувалися за часів їх гетьманства.