Подвижником на ниві мистецтва, поборником збереження пам’яток історії та культури ще за життя називали Леоніда Борисовича Могучова (1925–2014) – чернігівського графіка, почесного члена Асоціації художників-акварелістів Канади і США, ім’я якого відоме в Україні та за її межами.
Він народився 24 квітня 1925 року в багатодітній родині технічних працівників Чернігівського драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Здібності Леоніда до малювання батьки помітили в ранньому дитинстві і віддали хлопчика на навчання театральному художнику Василю Бєляєву. З дитячих років майбутній художник почав робити замальовки, основною темою яких стало рідне місто Чернігів, його живописні куточки та вікова архітектура.
Здобути професійну освіту художника Леоніду завадила війна. Він бачив, як фашисти бомбили Чернігів, як безжально знищувалися церкви, будинки…
Після звільнення міста 18-річним юнаком 1 вересня 1943 року, Леонід Борисович, вступив до лав армії. Звільняв Україну, Білорусію, Прибалтику, Польщу, форсував Дніпро. Отримав важкі поранення, контузію. Кінець війни зустрів під Кенігсбергом, був нагороджений орденами і медалями.
Демобілізувався Леонід Борисович у 1949-му. У 1951 році закінчив Центральну Військово-морську школу, а в 1953-му – 1-й курс Одеського художнього училища, але через матеріальну скруту залишив навчання і повернувся в рідний Чернігів.
Займався художнім оформленням, ілюстрацією книг. Леонід Борисович ілюстрував три книги, що вийшли у Київському видавництві “Будівельник”. Це – “Чарівна подорож” Марії Зубенко-Царьової, “Подих давнини глибокої” Павла Мусієнка та “Літопис у камені” Ніни Несвіт і Ольги Степури. Наукова бібліотека має у своїх фондах перщі дві книжки.
18 років керував образотворчою студією при Чернігівському будинку піонерів та школярів. Очолював морський клуб ДОСААФ, вів секцію вітрильників, передаючи чернігівським хлопчакам навички і досвід професійного моряка.
У вільний час на велосипеді або пішки подорожував Сіверським краєм та іншими регіонами України, побував на Закарпатті, Буковині, Поділлі, а також на Кавказі. Результатом таких мандрівок стали численні етюди та замальовки, в яких автор реалістично і з почуттям любові передав красу й гармонію світу природи, відобразив архітектурні перлини, частина з яких назавжди зникла у вирі часу та історичних колізій.
З творчістю талановитого художника-аквареліста вперше глядачі ознайомилися у 1953 році. З того часу відбулося понад 150 персональних виставок художника.
Леонід Могучов намалював понад 8500 робіт та ескізів архітектурних пам’яток: церков, маєтків, вітряків, фортець. На жаль, значна частина його творів уже втрачена назавжди. Провідне місце у творчості художника посідає Чернігів. Леонід Могучов відобразив місто у довоєнний, окупаційний та післявоєнний період, завдяки чому можна вивчати його історію. Картини митця зберігаються в Чернігівському обласному художньому музеї імені Г. Галагана, в музеях України, приватних колекціях Канади, США й Великобританії.
«Я надзвичайно щасливий, що зміг зберегти для нащадків, бодай на папері, прекрасні пам’ятки архітектури України. Це мій скромний внесок у відродження культури рідної землі», – свого часу промовив Леонід Борисович Могучов.
Цьому кредо він залишався вірним все своє життя.
Помер Леонід Могучов 8 травня 2014 року.
|
|
Мастєрова В. Неоціненний скарб Леоніда Могучова: [Виставка картин]. Сіверщина. 2008. № 7(14лютого). С. 13. |
